Сплеск обговорень про масове завезення мігрантів виглядає як продумана ІПСО. Це доволі успішна операція.
Синхронність поширення цієї теми в мережі вражає. Українці нині не здатні на таку організовану масовість. Це сумно.
Насправді дискусія про заміну робочої сили — це прояв крайнього оптимізму щодо майбутнього України. Вірити у відбудову країни в таких умовах — світла мрія.
Реальність виявляється складнішою. Даних про повоєнний стан економіки не існує. Ми просто нічого не знаємо.
Минуле більше не працює. Все змінилося.
Зараз ми існуємо як повністю дотаційна держава. Європа платить нам за стримування агресора, але ця щедрість не триватиме вічно. Повоєнна відбудова — поки що лише моральна підтримка. Грошей немає.
Військова економіка сьогодні створює штучне благополуччя. Величезні кошти залучені у виробництво та обслуговування сектору оборони. Високі зарплати тут — це факт.
Окрім того, діє ефект мобілізаційної корупції. Люди вивели в обіг мільярди доларів, які роками лежали без руху. Попит на розкіш вибухнув. Плиточники отримують більше, ніж айтівці. Це нові реалії.
Після завершення бойових дій цей потік коштів миттєво припиниться. Економіка відчує справжній голод.
Курс гривні неминуче піде вгору через дефіцит валюти. Вартість накопичень опиниться під величезним ризиком. Блокування валютного ринку лише погіршує ситуацію. Воєнкоми хеджують краще.
Мігранти тут зовсім ні до чого. Не варто шукати їх у темній кімнаті.
