Багаторічний курс на пацифізм та штучні бар’єри в енергетиці поставили Україну на межу виживання. Сьогодні країна змушена виправляти стратегічні помилки минулого, намагаючись знайти баланс між імпортом електрики та створенням потужної зброї стримування.
Ситуація в енергосистемі залишається напруженою через бюрократичну інертність. Попри критичний дефіцит потужностей, чиновники НКРЕКП тривалий час утримували штучні перепони для вільного руху електрики. Мова йде про прайскепи – цінові обмеження, які фактично блокували повноцінний імпорт ресурсів з-за кордону. Питання необхідності запровадження market coupling та скасування цих бар’єрів підіймалося експертами ще з 2019 року, проте лише після публічного втручання Президента з’явилася надія на реальні кроки з боку клерків регулятора.
У питаннях безпеки ілюзії щодо захисту лише силами ППО чи децентралізації генерації є небезпечними. Ці заходи лише дарують нам час, але не вирішують проблему глобально.
- Україна потребує власної зброї відплати (deep strike), здатної відкинути економіку агресора на століття назад.
- Жодні паперові гарантії безпеки не замінять реального військового паритету.
- Стратегічна стабільність можлива лише за умови наявності далекобійних засобів ураження.
Корені нинішньої трагедії криються у політиці часів Кучми. Замість розбудови оборонного щита держава роками займалася фактичним роззброєнням та плекала марну віру в НАТО, не отримуючи нічого натомість. Ми втратили колосальний військовий потенціал, фактично проклавши шлях для російської агресії.
«Не готувалися до війни, а готувалися до миру, тому й отримали війну», – так можна підсумувати десятиліття українського пацифізму.
Зараз єдиним виходом є відмова від старих догм. Тільки сильна економіка, інтегрована в європейські ринки, та наявність потужного ракетного кулака зможуть зупинити імперію зла.
