Археологічні дослідження на правобережжі Дніпра відкрили завісу над невідомою досі стороною життя давніх кочівників. У могилі жінки пізньоскіфського періоду вчені натрапили на речовину насичено-червоного кольору, яка виявилася не просто рідкісним артефактом, а небезпечною знахідкою. Про це повідомляє наукове видання Live Science.
Лабораторний аналіз цієї знахідки кардинально змінює уявлення про ритуали скіфів. З’ясувалося, що червоні грудки — це мінерал, здатний вбити людину при тривалому контакті.
Пам’ятка Червоний Маяк, що у Херсонській області, є ключовим об’єктом для вивчення пізньоскіфської культури. Цей народ населяв південні українські степи з II століття до нашої ери до середини III століття нашої ери. Археологи працюють тут десятиліттями, продовжуючи справу Олександра Бодянського, який розпочав розкопки у 1975 році.
Загалом на території некрополя було досліджено 177 поховань. Проте справжнім науковим викликом стала могила під номером 155, облаштована у вигляді катакомби.
Поховання має Г-подібну форму: вхідна яма веде до просторої камери, де знайшли останки двох жінок. Дослідники встановили, що їх поховали у різний час. Спершу в склепі спочила жінка у віці 35 – 45 років, а згодом вхідний камінь відсунули, аби підзахоронити молодшу дівчину (18 – 20 років).
Саме біля черепа старшої жінки вчені виявили три загадкові червоні грудки. Раніше подібні пігменти в цьому некрополі вважали вохрою, проте міжнародна група українських та польських науковців вирішила застосувати методи електронної мікроскопії та рентгенівської дифракції.
Експертиза підтвердила, що знайдена речовина — це кіновар, мінеральна форма сульфіду ртуті. Це перше в історії доведене свідчення використання цього мінералу пізніми скіфами. Мікроскопічний аналіз показав, що частки пігменту мають гострі краї та вкривають тонким шаром осад із кварцу й кальциту.
Кіновар — це надзвичайно отруйний мінерал. У давнину робота з ним призводила до хронічного отруєння ртуттю, що спричиняло тремор кінцівок, ураження легень та летальні випадки, особливо під час нагрівання речовини.
Ймовірно, давні мешканці Придніпров’я не здогадувалися про токсичність «червоного золота». Фахівці виділяють кілька можливих напрямків використання пігменту:
- Кіновар могла слугувати елітною косметикою — яскравими рум’янами, що вказували на високий соціальний статус власниці.
- Речовина мала сакральне значення, символізуючи життєву енергію та забезпечуючи захист душі в потойбіччі.
Існує також практичне пояснення: сульфід ртуті має потужні бактерицидні властивості. Оскільки скіфські крипти використовували протягом пів століття, періодично відкриваючи їх, токсичний мінерал міг стримувати розклад тіл та знезаражувати повітря в камері.
Примітно, що такі знахідки трапляються виключно в жіночих похованнях. Кіновар зазвичай лежить поряд із прикрасами, мідними сережками та спеціальними скриньками для фарб, що робить її частиною унікального жіночого ритуального набору.
Тепер вчені намагаються встановити походження мінералу. Хоча родовища кіноварі існують на сході та півдні України, досі невідомо, чи саме звідти її доставляли до Червоного Маяка.
Ця публікація в журналі Antiquity від Cambridge University Press доводить, що без залучення точних лабораторних методів сучасна археологія ризикує пропустити найважливіші деталі історії. Тільки завдяки технологіям вдалося ідентифікувати «токсичний секрет», який скіфи забрали з собою в могилу майже дві тисячі років тому.
