Понад одинадцять тисяч потенційних планет – і це лише початок. Дослідники змогли зазирнути туди, куди раніше майже не дивилися: у темніші й менш помітні ділянки зоряного неба.
Команда з Принстонського університету використала космічний телескоп NASA TESS у спосіб, який кардинально змінює підхід до пошуку екзопланет. Замість точкових спостережень за обраними зорями вони охопили одразу десятки мільйонів об’єктів, відкривши новий масштаб досліджень.
У межах проєкту T16 астрономи проаналізували криві блиску 83 717 159 зірок, зафіксованих TESS протягом першого року роботи. Це дало змогу працювати навіть із зорями, що у 16 разів тьмяніші за ті, які зазвичай потрапляють у поле уваги подібних програм.
Результат виявився вражаючим: 11 554 кандидати на екзопланети. Йдеться про об’єкти, які видають себе короткими й регулярними затемненнями світла – ознакою того, що перед зорею може проходити планета.
Такий масштаб відкриттів став можливим не лише завдяки телескопу, а й новим інструментам аналізу. Машинне навчання дозволило обробити гігантський масив даних за секунди, відсіюючи випадкові сигнали та залишаючи найперспективніші варіанти для подальшого вивчення.
Раніше астрономи здебільшого зосереджувалися на яскравих і близьких зорях. Це спрощувало аналіз, але суттєво обмежувало поле пошуку. Новий підхід фактично відкрив цілий пласт Всесвіту, який довгий час залишався поза увагою.
Попри гучні цифри, більшість із виявлених об’єктів ще потребують підтвердження. Для цього необхідні додаткові спостереження, які допоможуть виключити інші причини зміни яскравості.
Втім, один із кандидатів уже отримав офіційний статус планети. Його підтвердили за допомогою 6,5-метрового телескопа Magellan у Чилі. Йдеться про газовий гігант біля зорі TIC 183374187, масою приблизно як у Юпітера.
Ця планета належить до класу так званих “гарячих Юпітерів”. Вона розташована дуже близько до своєї зорі й обертається навколо неї всього за кілька днів. Такі світи суттєво відрізняються від планет нашої Сонячної системи – вони гарячі, динамічні й часто поводяться непередбачувано.
У центрі методу, який використовували вчені, лежить транзитний принцип. Коли планета проходить між своєю зорею та Землею, її світло трохи слабшає. Саме ці крихітні зміни і фіксують телескопи.
Цей підхід давно довів свою ефективність. Завдяки йому телескопи “Кеплер” і TESS дослідили сотні тисяч зірок і допомогли підтвердити існування близько 6000 екзопланет. Зокрема, “Кеплер” відкрив понад 2600 із них, а TESS – майже сім сотень.
Транзитний метод також дає змогу аналізувати атмосфери далеких світів. Вчені досліджують світло, яке проходить крізь атмосферу планети, шукаючи потенційні біосигнатури – молекули, що можуть свідчити про наявність життя.
Щоправда, цей спосіб має обмеження: орбіта планети повинна бути вирівняна таким чином, щоб її рух був помітний із Землі. Інакше навіть найбільший телескоп її не зафіксує.
Команда T16 вже працює з новими даними, адже TESS продовжує спостерігати за небом. Поточний список кандидатів – лише перший крок. За кожним із цих сигналів може ховатися окремий світ, який ще належить відкрити.
