Валютна політика Національного банку України, яку регулятор презентує як успішну стратегію адаптації до шоків, викликає дедалі більше запитань у фахівців. Перехід від фіксованого курсу до режиму «керованої гнучкості» у жовтні 2023 року мав посилити стійкість ринку, проте факти свідчать про критичну залежність системи від зовнішніх вливань та ручного управління.
В ідеальних умовах режим керованого плавання дозволяє ринку самостійно знаходити рівновагу, де роль центробанку зводиться лише до згладжування тимчасових коливань. Проте українська економіка далека від ідеалу. За 10 місяців 2025 року обсяг зовнішньої допомоги ($40 млрд) майже зрівнявся з показниками всього експорту ($44 млрд). Це означає, що валютні потоки мають переважно неринковий характер, а отже, класичні механізми гнучкого курсоутворення тут не працюють.
Відмова від чіткої фіксації курсу в 2023 році замість стабілізації спровокувала хаос в очікуваннях бізнесу та населення. Люди та підприємства почали масово скуповувати валюту, що змусило НБУ витрачати колосальні резерви. Статистика невблаганна: загальна сума валютних інтервенцій за час війни сягнула $120 млрд. Це близько 80% від усієї отриманої міжнародної допомоги.
Тенденція до зростання витрат резервів лише посилюється:
- у 2023 році інтервенції склали $27 млрд;
- у 2025 році цей показник зріс до $37 млрд;
- частка попиту з боку населення у загальних інтервенціях підскочила з 4% у 2022 році до 20% зараз.
Нацбанк намагався пояснити ці негативні тренди фіскальним дефіцитом Уряду. Проте цифри свідчать про протилежне: фіскальний дефіцит скоротився з 27% ВВП у 2023 році до 22% у 2025-му. Водночас валютний дефіцит за цей же період розширився з 17% до 22% ВВП. Отже, причина тиску на гривню криється не в державних витратах, а у відсутності реальних ринкових орієнтирів.
У 2025 році НБУ фактично змінив тактику, перейшовши до прихованої фіксації курсу в «ручному режимі». Попри заяви про рух курсу «в обидва боки», ринок демонструє дивні аномалії. Торік гривня девальвувала на 14% при стабільному торговому сальдо. Цьогоріч, коли торговий дефіцит зріс на 43%, курс залишається дивно стабільним. Це більше нагадує адміністративну модуляцію, ніж реальну гнучкість.
Декларована «довіра до гривні» також виглядає фантомною. За 9 місяців 2025 року громадяни вклали в гривневі активи лише 60 млрд грн, тоді як у валютні – 215 млрд грн. Це у 3,5 раза більше на користь іноземної валюти.
Світова практика також не підтверджує безальтернативність обраного шляху. Дані МВФ за 2023 рік показують цікаву динаміку:
- лише 32% країн світу використовують гнучкий валютний курс (у 2005 році таких було 47%);
- 68% держав віддають перевагу жорсткій або «повзучій» прив’язці до твердих валют.
Фундаментальна стійкість валюти залежить від експорту та інвестицій, а не від майстерності інтервенцій. Проте в Україні за 10 місяців 2025 року імпорт зріс на 14,6%, а експорт скоротився на 4,5%. Наразі імпорт перевищує експорт більш ніж удвічі. Головними каналами відтоку валюти за останні 12 місяців стали:
- від’ємне сальдо торгівлі – $52,9 млрд;
- накопичення готівкової валюти поза банками – $9,9 млрд;
- виплати за відсотками та інвестиційними доходами – $7,3 млрд.
Хоча золотовалютні резерви становлять $55 млрд, зовнішній борг країни вже сягає $150 млрд. У 2027 році закінчується пауза в обслуговуванні боргів, що створить колосальне навантаження на систему. Очікується, що після війни обсяги допомоги впадуть до $12 luxury млрд на рік, тоді як потреби у відновленні перевищують $500 млрд.
Сьогодні гривня перебуває на «апараті штучного дихання» міжнародних донорів. Щоб уникнути неминучого обвалу у разі зменшення допомоги, Нацбанку варто зосередитися не на «міфотворчості», а на відновленні кредитування реального сектора. Тільки відновлення власної експортної спроможності та скорочення імпортної залежності можуть стати справжнім якорем для національної валюти.
