Золото продовжує залишатися одним із найприбутковіших і найнадійніших активів для держав. Центральні банки не просто тримають його в резерві — у 2025 році купівля цього металу набрала нових обертів.
За даними інвестиційної компанії ING, у III кварталі 2025 року центробанки прискорили закупівлі золота після періоду уповільнення. За три місяці було придбано 220 тонн металу — це на 28% більше порівняно з попереднім періодом.
Найбільшим покупцем у третьому кварталі став Національний банк Казахстану, а Центробанк Бразилії вперше з 2021 року поповнив свої золоті резерви. Загалом у 2025 році найбільше золота купила Польща — 67 тонн, за нею йдуть Азербайджан, Казахстан, Китай та Туреччина.
Центробанк Південної Кореї розглядає можливість придбати золото вперше з 2013 року. У Сербії заявили, що можуть подвоїти запаси до 100 тонн до 2030 року, тоді як на Філіппінах вважають за доцільне продати частину надлишку.
За даними World Gold Council, найбільші запаси золота тримають США, Німеччина та Італія. Росія та Китай також у першій п’ятірці, проте китайські показники навіть менші за російські.
- США – 8 133,46 тонни
- Німеччина – 3 351,53 тонни
- Італія – 2 451,84 тонни
- Франція – 2 436,97 тонни
- Росія – 2 335,85 тонни
- Китай – 2 303,51 тонни
- Швейцарія – 1 040 тонн
- Індія – 880,18 тонни
- Японія – 845,97 тонни
- Польща – 515,34 тонни
Якщо говорити про динаміку поповнення резервів, у 2024 році найбільше золота купили Польща — 89,54 тонни, Туреччина — 77,41 тонни, Індія — 72,60 тонни, Китай — 44,17 тонни та Чеська Республіка — 20,50 тонни.
В Україні основна частина золота зосереджена на території Українського щита, де шість родовищ містять 75–80% відомих запасів. Карпатська золотоносна провінція дає приблизно 15% запасів, а Донбас — близько 10%, причому регіон ще не повністю досліджений.
Загальний потенціал України оцінюють у майже 3 000 тонн золота, з яких близько 2 400 тонн на Українському щиті, 400 тонн — на Донбасі та 55 тонн — у Карпатах. Є перспективи й на шельфі Чорного та Азовського морів, але вони поки не вивчені.
Світовий попит на золото та активність центробанків показують, що дорогоцінний метал залишається не лише інвестиційним інструментом, але й стратегічним ресурсом для національної безпеки та фінансової стабільності.
