Син відомого телеведучого Костянтина Грубича, Ярослав, поділився зворушливими подробицями про перші миті після важкого поранення на фронті. Військовий розповів, як усвідомив серйозність ситуації, як пережив першу операцію та як повідомив батькам про свою травму.
Ярослав Грубич опинився під обстрілом російських військ, отримавши серйозні поранення внаслідок вибуху. За його словами, першими думками були не власні травми, а загибель побратимів, які лежали поруч.
«Коли це сталося, я не одразу думав, як я буду це казати. Я зрозумів, що живий. Але більше думав про тих поранених і загиблих, які були поряд. Я пам’ятаю, мене евакуйовували. Я дивлюсь на руку – рука ще висіла, а кістки вже не було. Розумів, що вже не пришиється», – поділився Ярослав в ефірі «Сніданку з 1+1».
Після першої операції Ярослав зателефонував батькові. Він розумів, що не можна відкладати цю розмову, навіть якщо для батьків це буде великий шок.
«Була ситуація після першої операції, я пам’ятаю – бачив пропущене повідомлення від батька. Ще ніхто не знав, що сталося. І я кажу йому: “Сядь. Мама біля тебе? Сядьте. У мене те, те і те”. Тягнути з цим не було сенсу, все одно всі дізналися», – розповів Ярослав.
Служба Ярослава на фронті була свідомим вибором, і він розумів усі ризики. Військовий підкреслив, що прийняв ситуацію такою, якою вона є, і готовий впоратися з наслідками поранення.
«Я знав, куди йду, я знав, що може щось статися. Я часто кажу: ми не ящірки, у нас нічого постійно не відростає. Тому приймаю цю ситуацію. Так, це сталося, у нас є технології, у нас є протези, у нас є можливості, які допоможуть цю руку трошки, але повернути таку, яка була», – наголосив Ярослав.
Костянтин Грубич зізнався, що новина про важке поранення сина стала для нього шоком. Він визнав, що пережив дуже важкі моменти, намагаючись тримати це в таємниці від усіх, поки не стало зрозуміло, що Ярослав вижив.
«Я знаю, що таке, коли тобі дзвонять з лікарні й кажуть, що твоєї дитини більше немає. Я не хочу цього знову переживати. І тут щось було схоже», – сказав телеведучий, згадуючи перші дні після поранення сина.
Після того, як Ярослав отримав поранення, він намагався допомогти іншим, але швидко зрозумів, що це може коштувати йому життя. Йому вдалося дістатися до місця, де йому надали домедичну допомогу. За його словами, шансів вижити було б значно менше, якби не зупинили сильну кровотечу.
Попри важке поранення, Ярослав продовжує боротися за своє відновлення. Він упевнений, що сучасні технології і протези допоможуть йому адаптуватися до нового життя, хоча й не зможе повернути втрачену руку.
