У столиці попрощалися з Михайлом Клименком – солістом гурту ADAM, який пішов з життя після тривалої боротьби з туберкульозним менінгітом. Прощання перетворилося на емоційний обряд спільної пам’яті, де музика стала останнім зверненням до артиста.
До Національної філармонії України прийшли сотні людей. Вони стояли поруч – друзі, колеги, шанувальники, – і разом заспівали пісню “Танцюй зі мною повільно”. Їхні голоси зливалися в один, наповнюючи залу напругою і тугою. У цей момент дружина артиста Олександра Норова не стримувала сліз, намагаючись витримати останню зустріч із чоловіком.
Коли церемонія перейшла до прощального винесення домовини, простір накрив шквал оплесків. Люди проводжали музиканта не мовчанням, а вдячністю, яка звучала довше за будь-які слова. Так шанувальники виконали його останній сценічний вихід – у світлі та гідності.
Прощання, сповнене музики і присутності друзів
На церемонію прийшли й відомі представники українського шоу-бізнесу. Вони, як і просила родина, принесли до труни живі квіти. Серед тих, хто вшанував артиста, були:
- alyona alyona
- KOLA
- Володимир Шумко
- Вадим Лисиця
- Катерина Остапчук
- Анатолій Анатоліч та Юла
- Дмитро Монатік
- Валерій Харчишин
- Володимир Дантес
- Мішель Андраде
- Марина Круть
Кожен із них залишив біля домовини квіти, схиляючи голову перед музикантом, який за свій творчий шлях став значущим голосом нової української сцени.
Останнє слово дружини
У кульмінаційний момент прощання Олександра Норова звернулася до чоловіка. Її слова стали одним із найемоційніших моментів церемонії.
“Завжди дякували Богу за одне одного, і дякували Богу за нашу любов, за те, що він нам дарував. Ми день в день 18 років жили разом. Не було ні дня, щоб ми не бачилися і не казали одне одному, що ми любимо. Я дякую Міші, він найкращий у світі: чоловік, батько, коханець, творча людина. Я дякую Богу за нашу творчість. Дякую Міші за те, що вірив у мене і завжди казав: ти класна, найкраща. І я його підтримувала завжди”.
У цих словах – спільна історія двох людей, які прожили поруч майже два десятиліття. І в них же – прощання, яке пролунало в тиші філармонії, що слухала дружину артиста так само уважно, як колись слухала його самого.
Прощальна церемонія завершилася оплесками, які знову піднялися над залом, ніби ще раз дякуючи Михайлові Клименку за музику, що залишиться з його слухачами назавжди.
