Слово “портмоне” давно увійшло до активного вжитку українців, хоч і має цілком іноземне походження. Цей аксесуар для зберігання грошей, карток і документів досі викликає мовні дискусії: чи є слово українським, як воно потрапило в нашу мову і які аналоги має в народному вжитку?
Французьке коріння у гаманці
“Портмоне” прийшло в українську мову з французької porte-monnaie, де porter означає “носити”, а monnaie – “гроші”. Отже, у дослівному перекладі – “носій грошей”. І хоча звучання цього слова в нашій мові залишається майже без змін, граматично воно адаптувалося: в українській “портмоне” є невідмінюваним іменником середнього роду.
Французька лексика почала активно проникати в українське середовище з часів Російської імперії, коли мода на все французьке – так звана франкоманія – охопила вищі прошарки суспільства. З того часу українська мова збагатилася багатьма запозиченнями з галузей культури, архітектури, фінансів і військової справи. У нашому повсякденному словнику закріпились такі слова, як журі, вуаль, рояль, аванс, авіатор, ар’єргард, фонтан тощо.
Як українці називали гаманець раніше
Слово “портмоне” вживається порівняно недавно, адже значно раніше на українських теренах вживались інші назви для речей, у яких носили гроші. Їхня форма часто нагадувала мішечки чи капшуки зі шкіри або тканини, які стягувались шнурком. Із появою паперових купюр форма змінилася, як і назви.
Серед традиційних українських назв аксесуарів для зберігання грошей можна зустріти такі:
- гаманець,
- гаман,
- капшук,
- капша,
- калита / калитка,
- мошонка,
- кисет,
- киса.
Ці слова мають різне походження – від слов’янського до тюркського – та відображають давню побутову реальність. У них зберігали не лише гроші, а й тютюн, кресало або дрібні речі. У деяких випадках аксесуар прикріплювався до пояса чи носився у внутрішній кишені.
Гроші в літературі: як це описували класики
Різноманіття назв гаманців яскраво представлене і в українській літературі. Класики залишили багато прикладів, як саме вживали ці слова:
“Роман… поліз у кишеню і витяг звідти шкіряний пулярес” — Іван Коцюбинський.
“Витяг з кишені капшук червінців і поклав на стіл” — Іван Нечуй-Левицький.
“Мартин бере з рук п’ятку, мов залізо гаряче, й хутко ховає її до жовтої мошонки коло ременя” — Юрій Крук.
“Бурлака витяг з гамана гроші й шпурнув шинкареві на стіл” — Іван Нечуй-Левицький.
“Підперізувались вони [чабани] шкуряним поясом і прив’язували до його гаман, вицвяхований і ґудзиками, і мідними бляшками, з кресалом і губкою” — Олекса Стороженко.
Сьогодні поряд зі словами “портмоне” чи “гаманець” українці дедалі частіше користуються також словами іншомовного походження – клатч, монетниця, тревелер. Але в усій цій строкатості термінів залишаються сліди мовної історії – і це чудова нагода замислитись, які слова зберігають давній побут, а які стали свідченням нових часів.
