Українська мова знову нагадує про своє багатство — цього разу завдяки слову «марудний», яке дедалі частіше з’являється у навчальних тестах і щоденному мовленні. Хоча школярі добре знають його значення, для багатьох дорослих воно звучить незвично. Філологиня Наталія Гриців пояснила походження і смислові відтінки цього старовинного українського слова.
За її словами, «марудний» має кілька основних значень, які залежать від контексту:
- Такий, що потребує багато часу та зусиль — наприклад, «марудна робота» або «марудне прибирання»; синоніми — копітка, виснажлива, затяжна, нудна.
- Повільний, неквапливий — «сьогодні він якийсь марудний, не поспішає зовсім».
- Надокучливий або нудний — «марудний фільм» чи «марудна розмова».
- Набридливий, такий, що дратує — «марудна жінка не перестає пліткувати».
Слово має й споріднені форми: «маруда» або «марудник» — так називають нудну, прискіпливу людину; а «марудити» — означає робити щось довго, неохоче або вередувати. Про дітей часто кажуть: «дитина сьогодні марудить», тобто капризує чи ниє.
«Походження слова, ймовірно, сягає німецького marode — “виснажений”, яке через польське maruda увійшло в українську мову», — зазначає філологиня Наталія Гриців.
Експерти нагадують, що «маруда» і «мародер» — різні слова, які не мають спільного значення. Мародер походить із французької мови й означає «грабіжник» або «злодій».
Сьогодні слово «марудний» повертається до активного вжитку, зокрема у програмах підготовки до Національного мультипредметного тесту. Воно вважається гарним прикладом питомої української лексики, яка передає водночас і настрій, і темп, і характер людини.
Тож наступного разу, коли день видається повільним і без натхнення, можна сказати просто: «Сьогодні якийсь марудний настрій». А щоб він минув швидше — допоможе хороша кава, прогулянка і жива українська мова.
