Сьогоднішня мапа світу є лише миттєвим кадром у нескінченному русі земної кори. Завдяки розробці міжнародної групи вчених, кожен користувач тепер може віртуально “відкотити” час назад і знайти координати свого будинку в епоху суперконтиненту Пангея. Новий сервіс Paleolatitude.org відкриває двері у минуле на сотні мільйонів років.
Геологія як машина часу
Проєкт очолив професор Утрехтського університету Доуве ван Гінсберген. Науковці презентували інструмент, що базується на унікальній палеогеографічній моделі. Це найскладніша на сьогодні реконструкція, яка враховує не лише великі масиви суші, а й деталізовані гірські системи та плити, що давно зникли. Про це повідомляє 24 Канал.
Навіщо це потрібно? Точне розташування скельних порід у минулому має вирішальне значення для розуміння стародавнього клімату. Оскільки кут сонячного проміння залежить від широти, саме вона формувала умови для життя мільйони років тому.
Цікавий випадок стався під час дослідження знахідок у нідерландському Вінтерсвейку. Скам’янілості віком 245 мільйонів років вказували на умови, ідентичні сучасній Перській затоці. З’ясувалося, що причиною було не глобальне потепління. Просто територія Нідерландів тоді знаходилася на широті нинішньої Саудівської Аравії, зазначає IFLScience.
Функціонування системи забезпечує дворівневий алгоритм:
- Спершу дослідники “розгортають” деформовані гірські породи, щоб відновити первинний рух плит.
- Далі модель прив’язують до полюсів планети за допомогою даних палеомагнетизму.
Магнітне поле Землі залишає свій відбиток у мінералах під час їхнього формування. Кут нахилу цього поля змінюється від екватора до полюсів. “Ми можемо чітко визначити широту утворення породи, аналізуючи ці магнітні записи”, – пояснив Брам Ваес із дослідницького інституту CEREGE. Це дозволяє вченим будувати точні карти минулого.
Таємниці поглинутих континентів та перспективи моделі
Оновлена версія 3.0, детально описана в журналі PLOS One, стала справжнім проривом у геології. Вона вперше враховує мікроплити та так звані “втрачені світи”, які раніше ігнорувалися.
- Серед них – Велика Адрія, що відокремилася від Африки і згодом “сховалася” під горами Середземномор’я.
- Також модель відстежує Арголанд, який відколовся від Австралії 155 мільйонів років тому і тепер лежить у надрах Індонезії.
“Це перша глобальна модель, що пов’язує стародавні скелі з плитами, які вже поглинула мантія”, – підкреслив ван Гінсберген. Тепер наука бачить цілісний шлях кожного каменя крізь час.
Практична користь для сучасної науки
EurekAlert акцентує на важливості сервісу для біологів. Палеонтологи отримали можливість вивчати адаптацію видів до кліматичних катастроф у тривимірному вимірі.
Палеонтологиня Емілія Яроховська зазначає, що розуміння просторового переміщення організмів дає уроки стійкості біорізноманіття сьогодні. Це перетворює вивчення еволюції з лінійного процесу на об’ємну картину світу. Це надзвичайно важливо.
Наразі ретроспектива обмежена 320 мільйонами років, але плани вчених амбітні. Вони прагнуть сягнути позначки у 550 мільйонів років – періоду Кембрійського вибуху.
Сайт відкритий для публічного використання. Користувачі можуть просто клікнути на мапу, а професіонали – завантажувати масиви даних для обробки.
Портрет Землі в епоху вугілля
Якою була наша планета 320 мільйонів років тому? У середині кам’яновугільного періоду вона виглядала як чужий світ. Континенти тільки починали зливатися у супермасив Пангея, а великі ділянки суші часто опинялися під водою, повідомляє Encyclopedia Britannica.
Клімат того часу визначався гігантськими тропічними болотами навколо екватора. Замість звичних лісів там височіли величезні хвощі та папороті. Саме ці прадавні хащі за мільйони років перетворилися на вугілля, яке ми спалюємо сьогодні, додає National Geographic.
Рівень кисню в атмосфері тоді зашкалював. Це спричинило появу комах-гігантів, наприклад, бабок із розмахом крил понад 50 сантиметрів. Поруч із ними сушу освоювали перші рептилії та амфібії.
Проте тепло було не всюди. На півдні Гондвани в цей же час лежали потужні льодовики. Світ поєднував у собі екстремальну спеку тропіків та полярний холод. Такий контраст диктувався специфічним розташуванням материків.
То був час формування ресурсів і перших кроків сучасної біосфери. Земля була царством без квітів і птахів, але з шаленою геологічною енергією. Це вражає уяву.
Механіка та розпад суперконтиненту Пангея
Пангея – це головний геологічний “пазл” нашої планети. Близько 300 мільйонів років тому вона об’єднала майже всю сушу в єдиний моноліт, зазначає USGS. Ця концепція змінила наше розуміння історії.
Альфред Вегенер першим помітив, що береги материків збігаються. Пізніше теорія тектоніки плит довела: материки постійно дрейфують по мантії. Вони то збираються разом, то розлітаються знову.
Цей гігант у формі літери “С” омивався океаном Панталасса. Усередині Пангеї панував суворий пустельний клімат через ізоляцію від моря. Це суттєво впливало на умови проживання видів.
Суперконтинент утворився внаслідок зіткнення Гондвани та Лавразії. Процес супроводжувався ростом гір та зміною океанічних течій. Стабільна фаза існування цього масиву тривала близько 100 мільйонів років.
Кінець епохи настав 200 мільйонів років тому. Пангея розкололася, давши початок Атлантичному океану та сучасним материкам. Цей процес триває і зараз.
Руйнування суперконтиненту прискорило еволюцію та створило нові екологічні ніші. Хоча наприкінці пермського періоду зміни середовища спричинили глобальне вимирання. Історія циклічна.
Пангея – лише одна ланка у вічному циклі. Кора Землі постійно перебудовується. Нинішні кордони держав – лише тимчасова декорація у масштабній виставі тривалістю в мільярди років.
